АНАЛІЗ ПОНЯТЬ «ТЬЮТОР» І «ТЬЮТОРИНГ» У ВІТЧИЗНЯНОМУ ТА ЗАРУБІЖНОМУ ОСВІТНЬО-НАУКОВОМУ ПРОСТОРІ
PDF

Ключові слова

тьютор, тьюторинг, індивідуалізація, персоналізація, індивідуальна траєкторія розвитку особистості, індивідуальна програма розвитку особистості, індивідуальний план розвитку особистості tutor, tutoring, personalization, individual trajectory of personality development, individual program of personality development, individual plan of personality development

Як цитувати

ШВЕЦЬ, Т. Е. (2022). АНАЛІЗ ПОНЯТЬ «ТЬЮТОР» І «ТЬЮТОРИНГ» У ВІТЧИЗНЯНОМУ ТА ЗАРУБІЖНОМУ ОСВІТНЬО-НАУКОВОМУ ПРОСТОРІ. АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА», (2), 56-65. https://doi.org/10.52726/as.pedagogy/2022.2.9

Анотація

У статті на основі вивчення, аналізу та узагальнення науково-педагогічної вітчизняної та зарубіжної літератури з’ясовані та теоретично обґрунтовані основні поняття технології тьюторингу. Автор доводить необхідність звернення до таких термінів як «індивідуалізація» та «персоналізація», адже саме вони є в основі поняття «тьюторинг» та потребують уточнення через їх термінологічну неузгодженість в науково-освітньому просторі. Автором наведені тлумачення понять «тьютор» і «тьюторинг» в контексті персоналізованого навчання та обґрунтовано відмінності між індивідуалізацією та персоналізацією. У статті зазначено, що поняття «тьютор» в іншомовних джерелах використовується у різних значеннях: як учитель, наставник, репетитор (приватний учитель), консультант, помічник вчителя, вихователь. Автор зазначає, що тьютор може виконувати зазначені ролі відповідно до обраної моделі тьюторингу у навчальному закладі чи поза ним. Однак, зауважує на так званому «класичному розумінні» поняття – персональний наставник, та обґрунтовує у статті необхідність його уживання в контексті практичного впровадження у діяльність закладу освіти в Україні. Аналіз поняття «тьюторинг» у статті зроблено через призму персоналізації. Автором обґрунтовано твердження про те, що індивідуальна освітня траєкторія може бути реалізована через індивідуальну освітню програму розвитку особистості як більш загальне та широке поняття, що може включати в себе один чи кілька індивідуальних планів розвитку особистості. У статті зазначено, що розуміння понять «тьютор» і «тьюторинг» дозволяє організовувати тьюторський процес у закладі освіти, коли учні діють з позиції активного суб’єкта відносно власного саморозвитку. Автор стверджує, що тьюторинг потрібно розглядати також у контексті виховання з огляду на його виховний потенціал. Також у статті надані авторські тлумачення зазначених понять.

https://doi.org/10.52726/as.pedagogy/2022.2.9
PDF

Посилання

Алєксєєва С. В. Індивідуалізація навчання у закладах загальної освіти як педагогічна проблема. InterConf. 2021. № 42. С. 290–296. https://doi.org/10.51582/interconf.19-20.02.2021.026

Бойко А. М., Дем’яненко Н. М. Тьюторство як модель партнерських відносин викладач-студент. Науковий вісник Мукачівського державного університету. Серія «Педагогіка та психологія». 2018. № 1(7). С. 18–22.

Бойко А. М. Тьютор – якісно вища педагогічна позиція і новий простір духовно-моральної взаємодії. Педагогічні науки : збірник наукових праць. Полтава, 2011. С. 4–10.

Братанич О. Г. Персоналізація освітнього процесу у вищій школі як психолого-педагогічна проблема. URL: http://znp.udpu.edu.ua/article/view/188256 (дата звернення: 20.06.2022 р.).

Васильєва І. Г. Особливості діяльності викладача вищої школи в умовах персоналізації сучасної освіти. Проблеми інженерно-педагогічної освіти. 2017. № 54–55. С. 373–379.

Володько В. М. Індивідуалізація й диференціація навчання: понятійно-категоріальний аналіз. Педагогіка і психологія. 1997. № 4. С. 9–17.

Гончаренко С. У. Український педагогічний словник. Київ : Либідь, 1997. 374 с.

Дем’яненко Н. М. Тьюторство як професія та інструмент індивідуального супроводу в освіті. Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Історико-педагогічні студії : зб. наук. пр. Київ : Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2018. Вип. 11–12. С. 5–11.

Єремєєва В. М. Індивідуалізація як перспективний спосіб створення технологічних систем професійно-педагогічної підготовки майбутнього вчителя. Професійна педагогічна освіта: системні дослідження : монографія / за ред. О. А. Дубасенюк. Житомир : Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2015. С. 210–230.

Закон України «Про освіту». Верховна Рада України. (2145-VIII від 05.09.2017). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 (дата звернення: 27.03.2022).

Кузьмін В. М. Використання тьюторингe для удосконалення системи управління якістю вищої освіти. Інтелект ХХІ. 2017. № 2. С. 247–252.

Лавриш Ю. Е. Індивідуалізація навчання іноземних мов студентів інженерних спеціальностей в умовах цифрового соціуму: дидактичний аспект : монографія. Київ : «Центр учбової літератури», 2020. 352 с.

Локарєва Г. В., Бажміна Е. А. Персоналізація в освіті: управління студентами власною траєкторією навчання засобами цифрових технологій. Інформаційні технології і засоби навчання. 2021. Том 86. № 6. С. 187–207.

Нова українська школа: концептуальні засади реформування середньої школи: ухвалено рішенням Колегії МОН України 20.10.2016 р. URL: https://mon.gov.ua/storage/app/media/zagalna%20serednya/nova-ukrainska-shkolacompressed.pdf (дата звернення 21.05.2022).

Осадча К. П. Теоретичні та методологічні засади професійної підготовки майбутніх учителів до тьюторської діяльності : автореф. дис. ... д-ра пед. наук : 13.00.04 / Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького. Мелітополь, 2020. 705 с.

Рекомендації щодо впровадження змішаного навчання у закладах фахової передвищої та вищої освіти. Міністерство освіти і науки України. (24.06.2020)/ URL: https://mon.gov.ua/storage/app/media/vishcha-osvita/2020/zmyshene%20navchanny/zmishanenavchannia-bookletspreads-2.pdf (дата звернення: 28.06.2022).

Сбруєва А. А. Концептуальні засади персоналізації навчання в контексті британських освітніх реформ початку ХХІ ст. Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології. 2009. № 3. С. 58–67.

Толочко С. В. Теоретичні й методичні засади формування науково-методичної компетентності викладачів у системі післядипломної педагогічної освіти : дис. … д-ра пед. наук : 13.00.04 / Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова. Київ, 2019. 574 с.

Цюпак І. М. Тьюторство як ефективна умова забезпечення якості освіти. Цілі сталого розвитку третього тисячоліття: виклики для університетів наук про життя: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. 23–25 травня 2018 року. м. Київ. 2018. С. 342–344.

Bałachowicz J., Rowicka A. Nowoczesny wychowawca – tutor, mentor, coach. Warszawa : Wydawnictwo WSP im J. Korczaka, 2013. 173 s.

Barrows H. S. The Tutorial Process. Springfield, IL: Southern Illinois University School of Medicine, 1988. P. 63.

Bray B., McClaskey K. Make Learning Personal. Thousand Oaks, CA: Corwin, 2015.

Bray M. The Challenge of Shadow Education: Private Tutoring and its Implications for Policy Makers in the European Union. Luxembourg: European Commission. 2011. 103 c.

Carrasco V., Lapeña C. La acción tutorial en la Universidad de Alicante. In Investigar el diseño curricular: redes de docencia en el Espacio Europeo de Educación Superior. Alicante: Universidade de Alicante, 2005. Vol. 2. P. 329−358.

Czayka-Chełmińska A. Tutoring. W poszukiwaniu metody kształcenialiderow. Stowarzyszenie. Szkoły Liderow. Warszawa, 2007. 59 s.

International Bureau of Education. URL: http://www.ibe.unesco.org/en/glossary-curriculum-terminology/t/tutoring (дата звернення: 29.06.2022).

Ghenghesh P. Personal Tutoring from the Perspective of Tutors and Tutees. Journal of Further and Higher Education. 2017. 42(4): 570–84. doi.org/10.1080/0309877X.2017.1301409

Gordon Edward E. The tutoring revolution: applying research for best practices, policy implications, and student achievement. Lanham Md : Rowman & Littlefield Education, 2006. 162 p.

Kopaliński W. Słownik wyrazów obcych i zwrotów obcojęzycznych, Warszawa, 2000. 519 s.

Lochtie D., McIntosh, E., Stork, A., Walker B. Effective Personal Tutoring in Higher Education. St Albans: Critical Publishing, 2018. 238 p.

Myers J. Is Personal Tutoring Sustainable? Comparing the Trajectory of the Personal Tutor with that of the Residential Warden. Teaching in Higher Education, 2008. 13(5): 607–11.

Moore W. G. 1968. The tutorial system and its future. Oxford: Pergamon Press.

O’Briant Erin Quinn. Be a Great Tutor: the inspiring guide to tutoring all ages. Roxby Media Limited (US). 2011. S. 112.

Palfreyman D. The oxford tutorial: ‘Thanks, you taught me how to think’. Oxford, 2008. OxCHEPS. 122 p.

Sarnat-Ciastko А. Tutoring, coaching i mentoring w polskiej szkole? Między chaosem a autentyczną potrzebą. Podstawy Edukacji. 2015. nr. 8. S. 141–152.

The Greenwood dictionary of education / edited by John W. Collins III and Nancy Patricia O’Brien. GREENWOOD PRESS. Westport, Connecticut – London, 2003. 444 p.

Topping Keith. Tutoring. International Academy of Education, International Bureau of Education. Educational practices series – 5, 2000. 35 p.

Tutoring jako czynnik rozwoju ucznia i nauczyciela. Budzyński М., Czekierda Р., Traczyński J., Zalewski Z., Zembrzuska A. Tutoring w szkole. Między teorią a praktyką zmiany edukacyjnej. Wrocław : Towarzystwo Wiedzy Otwartej, 2009. 116 s.

Walker B. W. Tackling the personal tutoring conundrum: A qualitative study on the impact of developmental support for tutors. Active Learning in Higher Education 2022, Vol. 23(1) 65–77. https://doi.org/10.1177/1469787420926007