СЕМАНТИКА СИМВОЛІВ «ЗАКОН» І «БЛАГОДАТЬ» У ПРОПОВІДІ МИТРОПОЛИТА ІЛАРІОНА

Анотація

У статті розглядається символічне значення ключових концертів урочистої проповіді київського митрополита Іларіона «Слово про Закон та Благодать». Внутрішня сутність Закону може бути сформульована одним словом: совість (сумління). Ця ідея виявилася продуктивною і для Нового Завіту, поняття совісті було взято у систему проголошених цінностей християнського віровчення. Символічне наповнення образу благодаті полягає в тому, що народження і жертовний подвиг Ісуса Христа, його заступництво «за всіх» тлумачиться як явлення великої Божої милості. У такої благодаті є важливий нюанс: якщо Бог Отець (Єгова, Елоаг, Всемогутній, Всевишній) символізує собою духовну досконалість і всемогутність, він є невидимий та абстрактний, то Ісус – це Боголюдина. Символи Закону та Благодаті у подальшому тексті Іларіона розгортаються своєрідно: замість них автор добирає ряд інших символічних образів, внутрішньо пов’язаних із основними. Так, на початку цього образного каскаду зринає антитезою протиставлення місяця і сонця (Закону і Благодаті). До цього примикає образна сентенція, яке протиставляє неволю і волю. Символ Благодаті потрібен був Іларіонові, щоб прославити Сина Божого, а також князя Володимира за епохальне рішення прийняти християнство у Руській землі. На всі лади прославляючи Благодать, надаючи цьому образу всеможливих символічних значень, автор «Слова» переконував своїх земляків у тому, що християнство – це саме та віра, яка дає можливість людині жити у чистоті та сподіватися на Царство небесне. При цьому акцентувалося на жертовному подвигові Ісуса Христа, котрий заступився за всіх людей і просвітив усіх своїм учинком, добровільно пішовши на Голгофу. Так розкривався людяний, благородний смисл християнства і робилися застереження щодо прийняття іншої віри, регламентованої Законом. Очевидно, на ту пору (ХІ століття) ця тема була актуальною, тому й висвітлена Іларіоном екзальтовано, ретельно, із застосуванням емоційно насичених образів-символів.