ЕКОЛОГІЧНА СВІДОМІСТЬ У ЗБІРЦІ «МИСЛИВСЬКІ УСМІШКИ» ОСТАПА ВИШНІ: ВІДОБРАЖЕННЯ ВЗАЄМОДІЇ ЛЮДИНИ І ПРИРОДИ
PDF

Ключові слова

екокритика, екологічна свідомість, природа, усмішки, Остап Вишня, «Мисливські усмішки», гумор ecocriticism, ecological consciousness, nature, “smiles”, Ostap Vyshnya, “Hunting Smiles”, humour

Як цитувати

УРИСЬ, Т. Ю., & ОНАЦЬКА, О. В. (2024). ЕКОЛОГІЧНА СВІДОМІСТЬ У ЗБІРЦІ «МИСЛИВСЬКІ УСМІШКИ» ОСТАПА ВИШНІ: ВІДОБРАЖЕННЯ ВЗАЄМОДІЇ ЛЮДИНИ І ПРИРОДИ. АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ГУМАНІТАРНІ НАУКИ», (4), 24-30. https://doi.org/10.52726/as.humanities/2024.4.4

Анотація

У статті з позицій екокритики проаналізовано «Мисливські усмішки» Остапа Вишні, в яких автор з гумором та іронією розкриває глибокі питання взаємодії людини з природним середовищем. Ця серія коротких гумористичних оповідань зображує сцени мисливських пригод, описи природи та супутні традиції полювання. За поверхневою легкістю та жартівливою формою ховаються глибокі роздуми про людину, її взаємодію з природою, а також про суспільні реалії та особисту свободу в умовах радянської дійсності. Усмішки вирізняються тонким гумором, іронією та живописністю образів, що відтворюють природу України та характер її народу. У гуморі письменника виявляється прихований протест проти знищення національної ідентичності та обмеження свободи слова, що робило його твори важливим елементом культурного опору тоталітарній системі. У збірці окреслено особливості формування екологічної свідомості читачів, розглянуто взаємозв’язок між людською діяльністю (полюванням, рибальством) та екологічною системою, де природа постає як самодостатня, самоцінна та потребує бережного ставлення. У «Мисливських усмішках» Остап Вишня утверджує природоцентричну екологічну свідомість, підкреслюючи, що природа є найбільшою цінністю для людства, тож люди мають дбати про гармонійне співіснування з нею та підтримувати екологічний баланс. Екоцентричність світогляду автора виявляється у відтворенні позитивних образів природи та негативних образів браконьєрів, що створює відповідні наративні стратегії, спрямовані на любов до природи, гармонізацію відносин людини і довкілля. Тварини у творах постають не просто як здобич, а як символи природного балансу та гармонії, що закликають до поваги і відповідальності. Засуджує письменник дії браконьєрів, їх згубний вплив на довкілля. Автор через комічні ситуації та перебільшення звертає увагу на серйозні наслідки бездумного ставлення до природи, актуалізуючи питання відповідальності людини перед нею. Підкреслено, що творчість Остапа Вишні має вагоме значення у формуванні екологічної свідомості читачів та сприянні культурному усвідомленню необхідності гармонійного співіснування з природою.

https://doi.org/10.52726/as.humanities/2024.4.4
PDF

Посилання

Білоус Г. «Подай свій хліб – і я скажу, хто ти…»: до 110-річчя від дня народження Остапа Вишні. Вітчизна. 1999. № 11-12. С. 131–140.

Вертипорох О. Екокритика як модель інтерпретації сучасного художнього тексту (на матеріалі романістики Євгена Пашковського). Актуальні питання гуманітарних наук. Мовознавство. Літературознавство. 2021. № 36. Том 1. С. 122–127.

Вишня О. Мисливські усмішки. Харків: Фоліо, 2013. 189 с.

Гальченко В. «Десятирічка» Остапа Вишні: рукопис із шухляди часів незалежності. Слово і час. 2007. № 8. С. 57–69.

Гальченко С. Історія тексту. Джерелознавчі і текстологічні аспекти творчості П. Г. Тичини, В. М. Сосюри та Остапа Вишні. К.: Наук. думка, 2014. 687 с.

Горболіс Л. Екокритичні виміри української літератури: доцільність і прийнятність застосування (на прикладі «Лісової пісні» Лесі Українки). Філологічні трактати. 2011. Т. 3. № 3. С. 5–10.

Горболіс Л. Екологічна культура героїв у художньому потрактуванні українських письменників. Суми: Сум ДПУ ім. А. С. Макаренка, 2010. 132 с.

Гриценко О. Остап Вишня в українській культурі пам’яті: «Король тиражів», «народний гуморист», суспільна інституція, знаряддя пропаганди, «національний мученик». Київ, 2019. 390 с.

Зуб І. Остап Вишня: Нарис життя і творчості. К.: Дніпро, 1989. 239 с.

Клочек Г. Природа в творах Лiни Костенко // Костенко Л. Бiографiя. Вибранi поезiї. «Маруся Чурай». Кiровоград: Степова Еллада, 1999. С. 5–23.

Косяченко В. «Письменники так, спроста не бувають…». Про Остапа Вишню. Слово і час. 1993. № 7. С. 19–24.

Мовчан Ф. Король українського тиражу 20-х років ХХ століття (Остап Вишня). Українська мова та література. 1997. № 25–28. С. 18–22.

Олешко А. Екокритицизм як напрямок літературних досліджень. Матеріали науково-практичної конференції «Новини передової науки» (м. Софія, 15–22 травня, 2016 р.). Софія : Бял ГРАД-БГ, 2016.

Про Остапа Вишню: Спогади / Упоряд. В.Губенко-Маслюченко, А.Журавський. Київ: Радянський письменник, 1989. 334 с.

Сухенко І. Екокритичні орієнтири на сучасному етапі літературознавчих досліджень: проблема визначення. Актуальні проблеми та перспективи дослідження літератури зарубіжних країн. 2011. С. 259–266.

Ткачук М. Людина і природа в українській літературі крізь призму екокритики. Дивослово. 2011. № 6. С. 52–56.

Цеков Ю. Остап Вишня – відомий і невідомий (До 100-річчя з дня народження письменника). Українська мова і література в школі. 1989. № 11. С. 3-10.

Шедловська М. Означення та типи екологічної свідомості. Український соціум. 2011. № 2. С. 95–100.