АНАЛОГІЯ ЯК ПРИЙОМ ТА ПРИНЦИП МОДЕЛЮВАННЯ ХУДОЖНЬОГО СВІТУ У «СКАЗАНІЇ І СТРАСТІ, І ПОХВАЛІ СВЯТИМ МУЧЕНИКАМ БОРИСУ ТА ГЛІБУ»

Анотація

У статті розглядається аналогія як прийом та принцип моделювання художнього світу у відомому творів доби українського Середньовіччя – «Сказанії і страсті, і похвалі святим мученикам Борису та Глібу». Актуальність дослідження полягає в тому, що досі у вітчизняній медієвістиці приділялося мало уваги особливостям моделювання художнього світу у середньовічних літературних пам’ятках, тому метою статті є аналіз одного із поширених засобів такого моделювання – аналогії (на прикладі «Сказання»). Невідомий автор «Сказання», розповідаючи про муки і смерть блаженних, перших руських святих Бориса та Гліба, вдається до художнього прийому аналогії, основним принципом якого є зіставлення за подібністю чи асоціацією предметів, понять, явищ. Вони зіставляються за значенням, призначенням, формальними ознаками, функцією і метою художнього вираження. Мотив братовбивства розкривається на основі двох різновидів аналогії, які розрізняються відповідно до джерел походження, а саме історичної (літописної) аналогії та біблійної аналогії. Історична аналогія формується середньовічним автором на основі синтезу художніх засобів порівняння та алегоричних образів, які за своєю суттю є алюзійними. Окреслено у тексті «Сказання» і біблійну образну аналогію, яка простежується на зіставленні образу Святополка з біблійним образом Каїна. Тип аналогічного мислення середньовічного автора кардинально змінюється у моделюванні художнього образу блаженного князя Гліба. Така аналогія формується на основі символізації дійсності. У «Сказанні» середньовічний автор моделює художній текст і образну систему на основі художнього прийому аналогії. Використаний прийом має у тексті різну ґенезу: історичну (літописну), біблійну, міфологічну. Простежуються також засоби моделювання аналогії, серед яких виділяються порівняння, метафора, алюзія, алегорія. Метафоричність мови досліджуваної пам’ятки породжує у тексті ХІІ ст. такі види персоніфікації, як фітоморфізми та зооморфізми. У « Сказанні» в цілому переважає образна аналогія, що увиразнює оповідь та надає нових семантичних відтінків художньому універсуму літературному твору.