КОГНІТИВНО-РИТОРИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ МОВНОГО ВИРАЖЕННЯ ОБРАЗЛИВОЇ КОМУНІКАТИВНОЇ ПОВЕДІНКИ АВСТРАЛІЙСЬКИХ ТА УКРАЇНСЬКИХ ПОЛІТИКІВ

Анотація

У дослідженні увагу зосереджено на когнітивно-риторичних процесах, які лежать в основі дискурсивних проявів політично некоректної мовної поведінки австралійських та українських політиків, з метою виявлення специфічних лінгвокультурних та інституційних кореляцій між їх основними зовнішніми причинами, внутрішніми мотивами і фактичними наслідками образливої комунікації. Пропонований підхід аналізу застосовує надбання риторики та когнітивної лінгвістики для виявлення закономірностей концептуалізації емоційності, що відображаються у комунікативних стратегіях образи у політичному мовленні. Образи як неінституційні риторичні практики виконують функції як вужчої спрямованості (зміцнення власного обличчя чи руйнування певних переконань і цінностей політичного опонента), так і функції ширшого характеру (нав’язування або відкидання певних суспільних норм і принципів, які регулюють політичне життя Австралії та України зокрема). Досліджуваний матеріал показує, що характерна іронічність політичних образ використовується з основною функцією вираження влади над опонентом, що дає змогу політикам створювати певні соціальні відношення авторитарності, які припускають асиметрію комунікативних позицій. Комунікативна стратегія образи у політичному спілкуванні є ефективним засобом впливу, який свідомо використовується для формування та нав’язування суб’єктивного бачення ситуації та ініціації конфлікту. Особливий акцент концентрується на етос- та пафос-орієнтованому аспекті комунікації, що маніфестований емоційними засобами вираження вербальної агресії в межах стратегії дискредитації у досліджуваних політичних дискурсах. Використання образ представниками австралійської політичної лінгвосистеми демонструє сильнішу політичну поляризацію, в результаті чого демонструються змагальні відносини між протилежними політичними партіями, тоді як українські політики демонструють більшу схильність до використання аргументів етосу та пафосу, що спрямовані на окремих політичних опонентів.