АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ГУМАНІТАРНІ НАУКИ»

СВОЄРІДНІСТЬ ДІАЛОГУ З БІБЛІЄЮ В АПОКРИФІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ «ПРОКЛЯТТЯ РАХІЛІ»

Л. В. ЖВАНІЯ — 2024-12-30

Розвідка є спробою інтерпретації авторського апокрифу Лесі Українки «Прокляття Рахілі» в біблійному контексті, що дозволило відчитати нові сенси, які відкриваються у кореляції твору з текстом Святого Письма. Зазначено, що у творі Лесі Українки спостерігається зміщення акцентів з однієї з центральних містичних подій Євангелія – боговтілення до природніх переживань матері Марії за свою дитину, прагнення захистити її від переслідувань. Ще однією специфічною рисою апокрифу стає переміщення авторського фокусу уваги зі стосунку Небесний Отець – Син, постульованого в Євангелії, на зв’язок матері й сина. В апокрифі Лесі Українки використовуються такі, підкреслено зневажливі, найменування Ісуса як «син вбогої Марії», «сей, Марії син», що призводить до профанації образу Ісуса. Образ Богоматері у тексті апокрифу також десакралізовано. Авторка окреслює емоційний стан Марії у суто людських, егоїстичних вимірах, підкреслюючи, що її почуття нічим не відрізняються від емоцій інших матерів, які також пишаються своїми дітьми. Підкреслюється, що в інтерпретації Лесі Українки образ Рахілі постає втіленням темного, деструктивного аспекту материнського архетипу, що проявляється у жорстокості, мстивості, агресії. Стверджуючи, що смерть Ісуса даремна, героїня апокрифу демонструє повну нівеляцію основних засад християнства. Праматір Ізраїлю апелює до принципу кровної помсти, згідно якого вбивство вимагає відплати. Прокляття, виголошене в апокрифі Рахіллю, з християнської точки зору постає страшним гріхом, адже це злісне побажання смерті спрямоване проти Божого Сина. Виснувано, що апокрифічна модель у творі «Прокляття Рахілі» базується на онтологічних засадах відмінних від Євангельських. Сюжет твору розвивається в межах Старозавітної етичної парадигми, що передбачає верховенство Закону – зовнішнього імперативного припису, порушення, невиконання якого веде до покарання.

«НАУКА ПРО РІДНОМОВНІ ОБОВ’ЯЗКИ» ІВАНА ОГІЄНКА: СУЧАСНЕ ПРОЧИТАННЯ У КОНТЕКСТІ ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНО СВІДОМОЇ МОВНОЇ ОСОБИСТОСТІ ЗДОБУВАЧА ВИЩОЇ ОСВІТИ

К. Я. КЛИМОВА — 2024-12-30

У статті досліджуються теоретичні засади та практичні аспекти проблеми формування здобувача вищої освіти як національно свідомої мовної особистості на заняттях із ділової української мови у закладі вищої освіти. Актуальність наукової розвідки автор вбачає у зростанні ролі державної мови у суспільстві та інтересу молоді до наукової спадщини видатних патріотів України. Основною метою дослідження є теоретичне обґрунтування та експериментальна перевірка ефективності використання есея Івана Огієнка «Наука про рідномовні обов’язки» як засобу формування національно свідомої мовної особистості фахівця в умовах змішаного навчання. Відповідно до мети послідовно вирішено низку завдань: проаналізовано джерельну базу, на основі якої запропоновано дефініцію поняття «національно свідома мовна особистість здобувача вищої освіти»; розроблено програму експериментального дослідження; оновлено зміст завдань за темами курсу ділової української мови, до якого введено опрацювання висловлювань Івана Огієнка із названої вище праці; апробовано оригінальні завдання у процесі навчання першокурсників за ротаційною моделлю; узагальнено результати експериментального дослідження. Автор узагальнює виклики, із якими стикається викладач вищої школи під час викладання української мови за ротаційною моделлю змішаного навчання, таких як: неузгодженість завдань для аудиторної та позааудиторної роботи, слабкий інтерес студентів до вивчення праць відомих українців минулого, свідоме ігнорування норм літературної мови під час професійного спілкування, психологічний дискомфорт першокурсників у процесі виголошення промов перед аудиторією, порушення правил академічної доброчесності. Зазначені виклики окреслено в результаті проведення констатувального експерименту, що зумовило необхідність розробки та впровадження у навчальний процес програми експериментального навчання (протягом навчального семестру). У статті вміщено низку оригінальних завдань для позааудиторної та аудиторної роботи, які відповідають темам курсу ділової української мови. На початку кожного завдання – висловлювання із праці Івана Огієнка «Наука про рідномовні обов’язки» (1936 р.), яке ілюструє те чи інше питання теми, спонукає студентів до роздумів та творчої діяльності. Дані контрольного експерименту, оброблені за допомогою методів математичної статистики у цілому засвідчили ефективність впроваджених завдань і позитивну динаміку процесу формування національно свідомої мовної особистості студентів-нефілологів. Перспективами цього дослідження є окреме лінгводидактичне студіювання питань формування академічної доброчесності та риторичної компетентності із використанням праць видатних українців.

ВНУТРІШНІЙ ХРОНОТОП: ДІАЛОГ ІЗ ПРИРОДНОЮ СТИХІЄЮ ЯК САМОПІЗНАННЯ (НА ПРИКЛАДІ ПОВІСТІ Е. ГЕМІНҐВЕЯ «СТАРИЙ І МОРЕ» ТА РОМАНУ М. ДОЧИНЦЯ «ГОРЯНИН. ВОДИ ГОСПОДНІХ РУСЕЛ»)

О. М. НІКОЛЕНКО — 2024-12-30

У статті здійснено компаративний аналіз внутрішнього хронотопу в повісті американця Ернеста Гемінгвея «Старий і море» та роману українського автора Мирослава Дочинця «Горянин. Води Господніх русел». Обидва твори об’єднує особливий просторово-часовий контекст, у якому герої проводять своє життя в тісному діалозі з природною стихією. Основну увагу зосереджено на компоненті внутрішнього хронотопу, зокрема на внутрішньому мовленні, які Сантьяго й старий горянин ведуть із природою та самими собою – і через ці монологи й діалоги приходять до самопізнання, усвідомлення свого місця у світі, який буває одночасно величним та непередбачуваним. Порівняння образів, просторових і часових проявів, відображених у природній стихії, дає змогу глибше усвідомити багатогранність символів і мотивів, що пов’язують людину з природою, та відкрити нові грані власної ідентичності, які проявляються саме у взаємодії з динамічними силами навколишнього світу. Це зіткнення з природною стихією не лише викликає емоційний відгук, але й пробуджує внутрішню рефлексію, спонукає до переосмислення свого місця у світі та свого зв’язку з первозданними ритмами природи. Для Дочинцевого горянина, що живе поруч із Рікою, його взаємодія з нею стає і джерелом життя, й простором, де він випробовує себе, відкриває нові межі власних можливостей і загартовує дух. Ріка для нього – як дзеркало, у якому відображаються його прагнення, внутрішні суперечності та сила. Тривале протистояння Ріці зрештою вчить його смиренню і водночас наповнює впевненістю, нагадуючи про непорушний природний цикл. Подібно до цього, Геміґвеїв Сантьяго знаходить себе у боротьбі з морською стихією, яка випробовує його витривалість, віру і відданість, і саме завдяки цьому він пізнає власну сутність, навчаючись приймати як поразки, так і тріумфи. Ця зустріч із силами природи стає для кожного з них своєрідним іспитом, що дозволяє подолати людські обмеження і розкрити себе у простому, але могутньому зв’язку з тим, що є поза межами часу та простору. Символічний вимір цієї взаємодії виявляє глибинні архетипи та мотиви, що існують у людській свідомості з давніх часів.

ЕКОЛОГІЧНА СВІДОМІСТЬ У ЗБІРЦІ «МИСЛИВСЬКІ УСМІШКИ» ОСТАПА ВИШНІ: ВІДОБРАЖЕННЯ ВЗАЄМОДІЇ ЛЮДИНИ І ПРИРОДИ

Т. Ю. УРИСЬ — 2024-12-30

У статті з позицій екокритики проаналізовано «Мисливські усмішки» Остапа Вишні, в яких автор з гумором та іронією розкриває глибокі питання взаємодії людини з природним середовищем. Ця серія коротких гумористичних оповідань зображує сцени мисливських пригод, описи природи та супутні традиції полювання. За поверхневою легкістю та жартівливою формою ховаються глибокі роздуми про людину, її взаємодію з природою, а також про суспільні реалії та особисту свободу в умовах радянської дійсності. Усмішки вирізняються тонким гумором, іронією та живописністю образів, що відтворюють природу України та характер її народу. У гуморі письменника виявляється прихований протест проти знищення національної ідентичності та обмеження свободи слова, що робило його твори важливим елементом культурного опору тоталітарній системі. У збірці окреслено особливості формування екологічної свідомості читачів, розглянуто взаємозв’язок між людською діяльністю (полюванням, рибальством) та екологічною системою, де природа постає як самодостатня, самоцінна та потребує бережного ставлення. У «Мисливських усмішках» Остап Вишня утверджує природоцентричну екологічну свідомість, підкреслюючи, що природа є найбільшою цінністю для людства, тож люди мають дбати про гармонійне співіснування з нею та підтримувати екологічний баланс. Екоцентричність світогляду автора виявляється у відтворенні позитивних образів природи та негативних образів браконьєрів, що створює відповідні наративні стратегії, спрямовані на любов до природи, гармонізацію відносин людини і довкілля. Тварини у творах постають не просто як здобич, а як символи природного балансу та гармонії, що закликають до поваги і відповідальності. Засуджує письменник дії браконьєрів, їх згубний вплив на довкілля. Автор через комічні ситуації та перебільшення звертає увагу на серйозні наслідки бездумного ставлення до природи, актуалізуючи питання відповідальності людини перед нею. Підкреслено, що творчість Остапа Вишні має вагоме значення у формуванні екологічної свідомості читачів та сприянні культурному усвідомленню необхідності гармонійного співіснування з природою.

ПСИХОЛІНГВІСТИЧНІ МЕХАНІЗМИ МАНІПУЛЯЦІЇ У СУЧАСНОМУ ІНФОРМАЦІЙНОМУ ПРОСТОРІ: СТРАТЕГІЇ ВПЛИВУ ТА ПРОТИДІЇ

О. Г. ГУДЗЕНКО — 2024-12-30

Стаття присвячена аналізу психолінгвістичних механізмів маніпуляції, які активно використовуються у сучасному інформаційному просторі. Застосовано міждисциплінарний підхід, що включає когнітивно-прагматичний, контент-аналіз і порівняльний аналіз маніпулятивних стратегій у різних видах дискурсу, таких як політичний, медійний та рекламний. У роботі розглядаються ключові мовні засоби, зокрема метафори, евфемізми, директиви та емоційно забарвлена лексика, що сприяють прихованому впливу на свідомість і поведінку реципієнтів. Автори пропонують аналіз маніпулятивних стратегій, спрямованих на вплив на свідомість і поведінку в умовах інформаційного перенасичення. Дослідження показує, що маніпулятивний вплив базується на створенні когнітивних та емоційних бар’єрів, використанні стереотипів і штучної мотивації, що дозволяє маніпуляторам досягати власних цілей. Зазначається, що маніпуляція може мати як негативний, так і конструктивний характер, залежно від етичних норм і контексту застосування. Особлива увага приділяється розробці рекомендацій щодо формування медіаграмотності та критичного мислення для протидії маніпулятивним стратегіям. Робота базується на теоретичних і практичних напрацюваннях у психолінгвістиці, когнітивній науці та соціальній психології, що дозволяє комплексно дослідити механізми впливу. Знання механізмів маніпуляції сприяє кращому розумінню прихованих намірів у комунікації, а також зменшує ризики потрапляння під вплив маніпуляторів. Крім того, подальші дослідження у цій галузі можуть забезпечити інструментарій для більш ефективного аналізу інформаційного контенту та сприяти формуванню стійкості до маніпулятивних впливів.

КОМУНІКАЦІЙНІ ТРАНСФОРМАЦІЇ КУЛЬТУРИ І РЕЛІГІЇ У ВІРТУАЛЬНОМУ СЕРЕДОВИЩІ

О. В. ДОБРОДУМ — 2024-12-30

У статті проаналізовано тематику комунікаційних трансформацій культури та релігії у віртуальному середовищі, яка є надзвичайно важливою у нашому сьогоденні. У сучасному світі, що постійно еволюціонує під впливом технологій, комунікативні дослідження набувають особливого значення, і віртуалізація культури і релігії є одним із центральних аспектів цього процесу. Комунікативні підходи дозволяють дослідити ці питання з різних перспектив, зосереджуючись на розриві з традиційними формами мислення і створюючи нові інтерпретації та розуміння. Акцентується на тому, шо віртуалізація культури та релігії в сучасному комунікативному суспільстві є потужним інструментом трансформації, що впливає на нашу ідентичність, спільноти та загальний культурний ландшафт. Розвиток цифрових технологій і штучного інтелекту привносить нові форми культурного та релігійного вираження, сприяючи появі нових практик та ритуалів. Взаємодія традиційних культурних та релігійних практик з новітніми цифровими технологіями, зокрема штучним інтелектом, призводить до формування нових форм сприйняття і взаємодії. Постмодерні дослідження дозволяють розглянути цей процес з різних перспектив, підкреслюючи важливість багатогранності підходів до аналізу. Прослідковується, що віртуалізація не просто адаптує традиційні форми до нових умов, але й переосмислює їх, додаючи нові значення та інтерпретації. Це комунікативне явище підкреслює важливість багатовимірного підходу до дослідження, де поєднуються технологічні, соціальні та культурні аспекти. Подальші дослідження в цій галузі можуть ще більше висвітлити складні взаємозв’язки між культурою, релігією та технологіями, допомагаючи зрозуміти, як ці зміни впливають на наше сприйняття світу. Комунікативні підходи дозволяють відкривати нові горизонти, пропонуючи багатошарові інтерпретації та нові теоретичні основи для аналізу.

ВИКЛАДАННЯ ІНОЗЕМНИХ МОВ В СИСТЕМІ ОСВІТИ УКРАЇНИ: НАЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ТА МІЖНАРОДНІ СТАНДАРТИ

Л. О. ДОЛОЖЕВСЬКА — 2024-12-30

Стаття розглядає національні особливості викладання іноземних мов в Україні та вплив міжнародних стандартів на розвиток освітніх практик. Автори відмічають перспективи для українських громадян у міжнародному середовищі. У статті згадані українські та зарубіжні вчені, які займалися питанням національних особливостей викладання іноземних мов. Розглядаються основні напрями вдосконалення мовної освіти в Україні, виклики, що постають перед освітянами та державою, і можливі шляхи їх вирішення. Автори виділяють основні методи навчання мов, які набули популярності починаючи з середини ХХ століття, вказують на їх переваги та недоліки, надають рекомендації доцільності їх використання та вибору найефективнішого підходу. Відмічається важлива роль цифровізації освіти, що дозволяє використовувати онлайн-платформи та мультимедійні засоби. Особливу увагу приділено ролі Загальноєвропейських Рекомендацій з мовної освіти (CEFR) у формуванні єдиних підходів до навчання, оцінювання та розробки навчальних програм. Розглянуто ключові аспекти інтеграції міжнародних стандартів у шкільну та вищу освіту, їх вплив на методики викладання, використання сучасних технологій, а також популяризацію міжнародних мовних іспитів. Автори зазначають, що ці стандарти й наукові підходи допомогли створити єдину систему для викладання іноземних мов у глобальному масштабі, забезпечуючи взаємне визнання рівнів володіння мовами та підходів до їх викладання. У статті також окреслено основні виклики, що виникають у процесі впровадження міжнародних стандартів, та перспективи їх подолання. Розглядаються стратегічні напрями вдосконалення мовної освіти та потенційні можливості для її подальшого розвитку. Автори акцентують на важливості гармонійного поєднання традиційних методів із сучасними технологіями для створення ефективної та доступної системи мовного навчання.

ВПЛИВ СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖ НА СУЧАСНИЙ ЛЕКСИКОН АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

О. В. ЗУБЕНКО — 2024-12-30

Сучасний світ переживає стрімкий розвиток цифрових технологій та комунікацій, які стали невід’ємною частиною повсякденного життя. Одним із найвпливовіших аспектів цифрової революції є соціальні мережі, які об’єднують мільйони користувачів по всьому світу. Зростання їхньої популярності суттєво вплинуло не лише на соціальну взаємодію, а й на мовні особливості багатьох культур, включаючи англомовну. Англійська мова, як глобальна мова міжнародного спілкування, найбільше піддається впливу змін, що йдуть від соціальних мереж. Мета статті полягає в аналізі впливу соціальних мереж на формування сучасного лексикону англійської мови та визначенні основних тенденцій у появі нових слів і виразів під впливом цифрових комунікацій. Предмет дослідження – лексичні зміни в англійській мові під впливом соціальних мереж. Об’єкт дослідження – сучасна англійська мова в умовах цифрової комунікації, зокрема в межах таких соціальних платформ, як Twitter, Instagram, TikTok та Facebook, які впливають на формування та поширення нових лексичних одиниць. Матеріалом дослідження слугують лексичні одиниці сучасної англійської мови, які з’явилися та поширилися завдяки соціальним мережам. Аналіз таких популярних платформ дозволив нам лексичні зміни умовно поділити на кілька груп: неологізми, скорочення та акроніми, фразеологічні одиниці та меми, хештеги. Зміни в сучасному лексиконі англійської мови виконують кілька важливих ролей: адаптація до нових реалій і технологій, швидка і ефективна комунікація, поширення культурних та соціальних трендів, взаємодія з глобальним контекстом, креативність і розвиток мови, а також вплив на традиційну мову. Проте нові лексичні одиниці можуть як швидко втрачати актуальність або значення, так і залишатися в лексиконі і продовжувати використовуватися, навіть коли їхнє первинне значення може трохи змінитися. Мовні новотвори є свідченням того, як цифрова культура не лише змінює комунікаційні практики, але й стає невід’ємною частиною мовної еволюції.

МОВНІ ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ ЕМОЦІЙНО ЗАБАРВЛЕНИХ ВИСЛОВІВ З УКРАЇНСЬКОЇ НА НІМЕЦЬКУ МОВУ

С. В. КОРОТКОВА — 2024-12-30

Запропоноване дослідження присвячене розгляду особливостей перекладу емоційно-забарвлених виразів з української мови на німецьку. Його актуальність продиктована необхідністю зберегти нашу самобутню емоційність та експресію в іншомовному світі. Емоції передають ставлення мовця до певного предмета та явища, ототожнюються з експресією, національним мисленням і світосприйняттям, тому перекладати їх досить важко. Перехід емоційно-оцінної лексики з однієї мови в іншу завжди був у полі зацікавлень лінгвістів, однак ще й досі ця тема відкрита для інтерпретації. У процесі роботи ми з’ясували сутність поняття емотивна лексика та критерії її поділу на окремі лексичні групи. Проаналізувавши специфіку передачі емоційно-маркованих слів від носія мови до реципієнта, ми встановили, що якість перекладу залежить від підходу та здібностей перекладача. Нами виявлено ефективні способи ретрансляції досліджуваної лексики з української мови на німецьку шляхом підбору повного еквівалента або заміни окремих частин висловлювання. Проаналізовано приклади перекладу емотивних засобів на різних мовних рівнях (фонетичному, морфологічному, лексичному і синтаксичному), враховуючи національно-культурний феномен української та німецької мов. Окрему увагу звернено на рецепцію сталих виразів та фразеологізмів. З’ясовано, що відображення емоцій у мові є значною проблемою для перекладу, адже воно транслюється в тексті імпліцитними формами: натяками, алегорією, двозначністю, які часто є абсолютно неприйнятними в іншій мові. Також в текстах для перекладу може бути закладений символізм, який іноді важко зрозуміти. Особливо це стосується об’ємних метафор і фразеологічних зворотів, які у мові реципієнта не мають еквівалентів. Важливим чинником, що ускладнює переклад, є відсутність універсального способу адекватної передачі емотивного навантаження речень і текстів оригіналу.

КОМУНІКАЦІЙНІ СТРАТЕГІЇ ПРЕЗИДЕНТІВ УНІВЕРСИТЕТІВ У БАКАЛАВРСЬКИХ ПРОМОВАХ («BACCALAUREATE SPEECHES»)

Н. С. МОЛОДЧА — 2024-12-30

Дослідження аналізує комунікаційні патерни та стратегії, які використовують президенти університетів у бакалаврських промовах (Baccalaureate speeches), адресованих випускникам Гарвардського та Єльського університетів у період з 2018 по 2023 роки. Епідейктичний жанр бакалаврських промов є важливою частиною традиції в американських університетах. Ці служби зазвичай міжконфесійні, включаючи музику, молитви, гімни та виступи релігійних лідерів. У дослідженні використовуються методи контент-аналізу та корпусного аналізу, зокрема інструменти Voyant tool. З’ясовано, що бакалаврські промови медитативного та надихаючого характеру містять ключові теми, такі як особиста трансформація, соціальна відповідальність, стійкість і прийняття невизначеності. Промови підкреслюють цінності як наполегливість, гнучкість і служіння суспільству, а також звертаються до сучасних культурних проблем, зокрема зниження соціальної взаємодії та самотності. Риторичні прийоми, такі як інтертекстуальність, заперечення, гумор, конструкції з запитаннями для аргументації (етос, логос, пафос), активно використовуються для залучення аудиторії. У промовах згадуються прецедентні власні назви, зокрема відомі випускники та викладачі Гарварду, впливові лідери у галузі громадянських прав, релігії, культури та цитати з їхніх праць чи звернень, а також ключові історичні та сучасні події. Академічні лідери часто використовують іронію, самоіронію, каламбури, сатиру та особисті анекдоти. Аналіз показує, що вони часто застосовують комбінацію різних прийомів у своїх промовах, що дозволяє їм ефективно досягати своїх цілей і підтримувати взаємодію з аудиторією. Бакалаврські промови акцентують увагу на інклюзивних, міжпоколіннєвих, міжконфесійних та міжкультурних аспектах університетів, позиціонуючи їх як основних рушіїв різноманіття, креативності та забезпечення почуття безпеки в їхніх спільнотах. Подальший аналіз може дослідити можливості перекладу бакалаврських промов у різних культурних контекстах, підкреслюючи їх роль у формуванні глобальних освітніх та лідерських спільнот. Виявлені риторичні стратегії також можуть покращити програми розвитку лідерства, допомагаючи лідерам орієнтуватися в складних глобальних викликах сьогодення.

РОЗВИТОК НЕОЛОГІЗМІВ В АНГЛІЙСЬКІЙ ЦИФРОВІЙ КОМУНІКАЦІЇ

О. О. НАГОРНА — 2024-12-30

Стаття фокусується на дослідженні процесів, що сприяють виникненню сучасних англійських неологізмів, а також на факторах, які пояснюють їхнє швидке й активне використання серед носіїв мови. Лексичний склад англійської мови часто змінюється. Ці зміни відображають безперервний прогрес суспільства, що призводить до появи нових концепцій, які потребують іменування. Таким чином, виникають неологізми, які зрештою використовуються для позначення нових предметів і явищ. Визначено сутність поняття «неологізм» та його особливості утворення, головні методи перекладу неологізмів з англійської та українську. Проаналізовано на прикладі англомовної версії Twitter коментарі під публікацією Президента України, види використаних неологізмів. Охарактеризовано різноманітні підходи класифікації новоутворень. Акцентовано увагу на постійному збільшенні кількості термінологічних новоутворень в англійській мові та необхідності коректного їх тлумачення українською мовою. Зазначено, що розповсюдження та еволюція інформаційно-комунікаційних засобів і технологій, Інтернету та соціальних мереж стали невід’ємною частиною міжкультурного спілкування, а отже, важливим фактором впливу на формування нової лексики. Виділено найбільш актуальні сфери появи нових слів, пов’язані з сучасними політичними подіями, процесами інтернаціоналізації, автоматизації обробки інформації. Виокремлено основні етапи зародження та закріплення неологізмів у мові. На основі досліджень науковців, тлумачено неологізми як терміни, які проходять кілька стадій зародження і закріплення у мові, використовуються у конкретній обстановці задля акцентуації уваги на новому виразі або раніше відомому, проте, використаному в новому розумінні і відображають лінгвокультурні зміни в мові. Досліджено і виокремлено форми творення неологізмів: скорочення; афіксація; словоскладання; усічення; абревіація; телескопія; префікси іншомовного походження, такі як -cyber, -hyper, -mega, -uber; афікси англійської мови, такі як -re-, -ing, -ism, -gate; поєднання основ слів, яке ділиться на нейтральне, морфологічне і синтаксичне; лексичні неологізми, які розгалужуються на стилістичні і термінологічні; і семантичні неологізми. Аналізуючи вибірку коментарів у соціальній мережі Twitter, прослідковано, що вона налічує 10% семантичних неологізмів, абревіації, додавання закінчення -ing, нейтрального поєднання, 20% становлять синтаксичні неологізми, і найбільший відсоток (40%) займають неологізми-телескопія.